Польський Інститут у Києві та часопис «Критика» спільно зініціювали спеціальне число про нові соціальні та мистецькі практики у Польщі, двадцять років суспільних трансформацій та осмислення цього досвіду. Сучасна польська культура, література, театр, кіно, історія, нові громадянські рухи, становище інтеліґенції, філософія – що вони промовляють про сучасну Польщу? Які парадигми все ще організують польську групову ідентичність, що відійшло в минуле, а чого ми ще не знаємо? Серед інших своїми думками поділилися Едвін Бендик, Ганна Ґоск, Йоанна Деркачев, Єжи Єдліцький, Ізабела Ковальчик, Анджей Менцвель, Микола Рябчук, Алєксандер Смоляр, Єжи Чаплінський.
«Світ епігонських інституцій нового часу захищає status quo, боїться нової суб'єктивності і нових культурних практик, нових форм участі та нових способів легітимізації ієрархій та авторитетів, що виникають з неї. Нових способів, однак, ми не знаємо, хоча не бракує революціонерів, які проголошують утопічні візії, згідно з якими прийшов новий прекрасний світ культури без посередників, відкритої і вповні демократичної, де всі є творцями і всі мають право необмеженим чином користуватися культурними ресурсами. Суперечка в культурі і про культуру стосується не тільки риторики та менш або більш утопічних візій світу. Вона є симптомом глибших напружень, за якими криються могутні економічні і політичні інтереси.» Едвін Бендик Мапа - це не територія. Культура не репрезентованих світів, «Критика» № 187-188.
