ПЛАН ПОСТАНОВОК
«ТЕАТРОТЕКИ»
Марек Модзелевський
КОРОНАЦІЯ
Режисер: Себастіан Хондрокостас
Героєм «Коронації» є тридцятирічний лікар, хлопець з провінції, який потрапив у середовище великого міста, йому начебто «все вдалося в житті» - як видається безробітному однокласнику. Однак сам Герой переживає першу «смугу тіні», усвідомлюючи, що він в своєму житті більшою мірою реалізував очікування і сподівання інших, але не задовольнив власних потреб і амбіцій. Його ставлення до небажаної, нав’язаної йому роботи, його стосунки з батьками, сестрою, дружиною, коханкою, існують під знаком підпорядкованості й конформізму. У цій банальній, на перший погляд, історії запізнілого дозрівання творцям вдалося уникнути пастки малого реалізму, завдяки формальному прийому введення постаті Короля, «альтер его» Героя, який іронічно, підступно, «до болю» щиро, іноді просто навіть дошкульно коментує практично кожен його вчинок і промовлену репліку, тим самим оголюючи нещирість, у якій наш Герой (тобто, він сам) живе. Такий формальний прийом також становить джерело комізму. П’єса фактично є комедією з гротескним забарвленням, літературна цінність її полягає в дотепних діалогах і майстерно вибудуваних гротескних стосунках між персонажами, тому зміст вистави доволі складно переказати через послідовність сюжетних перипетій. Водночас автор провадить ще й літературну гру (звертаючись, наприклад, до контексту «Картотеки» чи «Нашої малої стабілізації» Ружевича).
Здається, текст Модзелевського дає акторам шанс створити виразні образи персонажів, а глядачеві не тільки дає можливість розважитися, а й змушує замислитися. Адже це спроба показати портрет сьогоднішніх тридцятирічних, без пафосу і моралізаторства, зате з іронією, яка часто викликає у глядача сміх.
Пьотр Ровіцький
ХЛОПЕЦЬ-МОЛОДЕЦЬ
Режисер: Пьотр Ратайчик
П’єса отримала премію ім. Станіслава Беняша за найкращий драматичний текст ХІ Фестивалю сучасної драматургії «Художній світ» (Польща, місто Забже, 2011).
Автор здійснив спробу зруйнувати міф солдата як «мальованого хлопця», представивши зворушливу й трагічну історію матері, яка дізнається про смерть дорогої дитини – солдата, який загинув під час виконання закордонної воєнної місії.
Але це не реалістична драма. Як писав Яцек Сєрадзький: «Нагромадження гротескних подій, із яких складається дія п’єси, настільки інтенсивне, що порушує принцип правдоподібності». Вихідна ситуація реалістична: у квартиру самотньої жінки, син якої, професійний військовий, перебуває у закордонній місії, приходять двоє молодих офіцерів із завданням повідомити їй про смерть сина «на полі слави». Мати, яка багато місяців (а може й років) чекала на повернення любого сина, робить все, щоб не допустити передачі цього повідомлення, якого підсвідомо і сподівається, і не хоче почути. Коли всі «природні» способи не допустити передачі трагічного повідомлення вичерпуються, мати з відчаю вбиває одного із солдатів. Реалістична, на перший погляд, п’єса, завдяки застосуванню прийомів чорного гротеску, врешті перетворюється на поетичну драму, у фіналі якої мати веде розмову із духом загиблого сина.
Мацєй Ковалевський
МІСС ВІЛ
Режисер – Кшиштоф Чечот
Автор написав свою п’єсу під враженням від реального конкурсу «Місс ВІЛ/СНІД Stigma Free», який відбувається у Габороні, столиці Ботсвани. Її дія може, однак, відбуватися будь-де.
Із головними героїнями, чотирма кандидатками на звання Місс ВІЛ, ми знайомимося безпосередньо перед фіналом конкурсу, який буде транслювати телебачення. Церемонію буде вести відомий актор, перевдягнений на жінку. Кожна із кандидаток має свою історію, і кожна пов’язує свої очікування з перемогою. Справжні історії чотирьох жінок – банальні, жахливі, буденні чи шокуючі – розказуються у першій частині п’єси. Друга частина – це конкурсний виступ кандидаток, у якому вони будуть вдаватися до різних способів, аби здобути омріяну перемогу.
Pomimo – wydawałoby się – drastyczności samego tematu, sztuka pełna jest ironii
i czarnego humoru, a dialogi ukazują problem HIV/AIDS w niecodziennym świetle. „Nowatorskie spojrzenie na problem, być może kontrowersyjne, przeznaczone dla osób
o otwartym umyśle. [Sztuka] obrazoburcza, śmieszna i dotkliwie bolesna” – tak anonsowano premierę sztuki w warszawskim Teatrze Polonia.
Попри, здавалося б, драматичність самої теми, п’єса сповнена іронії й чорного гумору, а діалоги показують проблему ВІЛ/СНІД у нетрадиційному світлі. «Новаторський, можливо, суперечливий погляд на проблему скеровано до людей із відкритим розумом. П’єса руйнує стереотипи, смішить і глибоко вражає», - так анонсували виставу у варшавському Театрі Полонія.
